РИНОЛАЛІЯ

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами
мовленнєвого апарату.

Під час нашого мовлення м'яке піднебіння безперервно опускається та піднімається на різну висоту в залежності від звуків, що вимовляються та швидкості мовлення. При порушенні функцій м'якого піднебіння з'являється специфічний для ринолалії носовий відтінок мовлення. Виділяють різні форми ринолалії: відкриту, закриту та змішану.

Відкрита ринолалія. Відкрита ринолалія може бути органічною та функціональною. Органічна ринолалія буває вродженою (розщелина м'якого та твердого піднебіння) та набутою (утворюється при травмі ротової та носової порожнини або в результаті набутого паралічу м'якого піднебіння).

Одна з функціональних форм – звична відкрита ринолалія, яка спостерігається після великих аденоїдних розрощувань, виникає в результаті тривалого обмеження рухливості м'якого піднебіння.

Закрита ринолалія. Закрита ринолалія характеризується зниженим фізіологічним носовим резонатором під час вимови звуків мовлення. Найбільш сильний резонанс в нормі спостерігається при вимові носових м, м', н, н. В процесі артикуляції цих звуків носоглоточний затвор залишається відкритим та повітря проходить до носової порожнини. Якщо ж носовий резонанс відсутній, ці фонеми звучать як ротові б, б', д, д'.

Крім вимови носових приголосних звуків при закритій ринолалії порушується вимова голосних, вона набуває неприродного відтінку.

Передня закрита ринолалія виникає при хронічній гіпертрофії слизистої носа, головним чином задніх відділів нижніх раковин, при поліпах у носовій порожнині, при викривленні носової перегородки та при пухлинах носової порожнини. Задня закрита ринолалія у дітей частіше за все є наслідком великих аденоїдних розрощувань, іноді носоглоткових поліпів, фіброми або інших носоглоткових пухлин.

Змішана ринолалія. Коли спостерігається поєднання носової непрохідності з недостатністю піднебінно-глоткового зімкнення.

Причини ринолалії

• мозкові крововиливи, черепно-мозкові травми;

• укорочене м'яке піднебіння;

• відсутність маленького язичка, укорочений або роздвоєний м'який язичок;

• поліпи, аденоїди, пухлини, викривлення носової перегородки, гіпертрофія слизової носа, травми піднебіння, наслідки операцій і хвороб (рубці);

• розщелини піднебіння і губи;

• порушення процесів дихання, опущене м'яке піднебіння, наслідування гнусавого мовлення оточуючих, хвороби євстахієвої труби.

Логопедична робота з дитиною ринолаліком залежить від форми ринолалії.

Але є спільні задачі, які повинен ставити перед собою логопед працюючи з дитиною з такою вадою мовлення.

• Нормалізація ротового видиху, тобто відпрацювання подовженого повітряного струменю при вимові усіх звуків мови крім носових
• Відпрацювання правильної артикуляції всіх звуків мови
• Усунення назального відтінку голосу
• Виховання навичок диференціації звуків з метою попередження дефектів звукового аналізу
• Нормалізація просодичного боку мовлення
• Автоматизація набутих навичок у вільному мовленнєвому спілкуванні